«Якими мають бути регулювання та фінансова мотивація, щоб стимулювати R&D»

У 1997 році Україна витрачала на дослідження та розробки 1,19% ВВП. У 2024 році — лише 0,37%. За цей час чисельність дослідників на мільйон населення скоротилася майже вчетверо, а кількість наукових організацій — більш ніж удвічі.

Чому Україна десятиліттями втрачала свій науковий і технологічний потенціал та що може змінити цю траєкторію?
У новому дослідженні UIF ми проаналізували стан українського сектору R&D, чинні механізми його підтримки та досвід восьми країн — США, Південної Кореї, Ізраїлю, Китаю, Польщі, Тайваню, Японії та Бразилії.

Ключові проблеми — відсутність єдиної стратегічної рамки розвитку сфери R&D, системної політики та стимулів, збереження радянської системи фінансування науки, яка не пов’язана з ефективністю та результативністю діяльності. Одночасно існувала та в останні роки різко загострилася проблема втрати кадрів.

Серед запропонованих рішень — податкові стимули для R&D, IP Box, зміна принципів фінансування науки, програма повернення українських учених та концентрація ресурсів на пріоритетних технологічних напрямах.

За оцінками дослідження, запропоновані кроки здатні забезпечити досягнення рівня витрат на R&D до 2% ВВП до 2035 року, що створить $20–27 млрд додаткового ВВП за вісім років (у реальних цінах 2026 року), до 25–30 тисяч нових висококваліфікованих робочих місць у сфері R&D.

Які регуляторні та фінансові рішення потрібні Україні для розвитку R&D — читайте у новому дослідженні на сайті UIF

#Ukraine #News #UkraineWar